Захист зерна під час зберігання: шкідники та профілактика
В Україні зареєстровано понад сто видів комірних шкідників, які пошкоджують зерно та зернову продукцію під час зберігання. Щороку внаслідок їх життєдіяльності втрачається від 5–10 до 30 % зібраного зерна, істотно погіршуються його харчові, фуражні та посівні якості. Найпоширенішими серед них є комірний і рисовий довгоносики, малий борошняний та булавовусий хрущаки, борошноїди, молі та кліщі.
Шкідники зернових запасів характеризуються високою потенційною здатністю до розмноження, тому за тривалого зберігання зерна і зернопродуктів та за сприятливих умов їх чисельність може різко зростати.
Особливо небезпечними шкідники хлібних запасів є для насіннєвого зерна. Так, пшениця й кукурудза, пошкоджені комірним довгоносиком, втрачають схожість відповідно на 92 % і 27 %, а пошкоджені малим хрущаком — на 53 % і 24 %.
Живлячись зерном, шкідники забруднюють його екскрементами, шкірками після линяння, відмерлими особинами, трухою та павутинням. Унаслідок цього зерно злежується, ущільнюється, у ньому підвищуються температура та вологість. Із пошкодженого зерна отримують борошно низької якості з погіршеними хлібопекарськими та смаковими властивостями. Крім того, таке зерно швидше уражується пліснявими грибами, які синтезують небезпечні для людей і тварин мікотоксини, а також виділяють токсичні та канцерогенні речовини.
Зерно, навіть правильно підготовлене до зберігання, є біологічно активним матеріалом. У ньому відбуваються різні фізіологічні процеси, зокрема дихання. Найчастіше спостерігається аеробне дихання — процес окислення цукрів з утворенням вуглекислого газу та води. У результаті цього відбувається втрата маси сухих речовин зерна і виділення тепла. Накопичення тепла в зерновій масі може призводити до її самозігрівання.
Вода, що утворюється під час дихання, зазвичай утримується зерновою масою, унаслідок чого підвищується вологість зерна. Це сприяє інтенсифікації газообміну та створює сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів.
За недостатнього доступу повітря можливе анаеробне дихання, під час якого цукри розщеплюються з утворенням етилового спирту. Етанол пригнічує життєві функції клітин і спричиняє втрату життєздатності зерна. Водночас продовольчі та фуражні властивості такого зерна змінюються меншою мірою, оскільки при анаеробному диханні виділення тепла зменшується приблизно у 30 разів і не створюються сприятливі умови для розвитку шкідників і мікроорганізмів.
Дихання зернової маси є неминучим процесом, тому основним завданням під час зберігання є його мінімізація. Інтенсивність дихання залежить від вологості, температури та ступеня аерації зернової маси.
Вологість, за якої в зерні з’являється вільна волога, називається критичною. За її наявності різко зростає активність гідролітичних і дихальних ферментів, а отже — інтенсивність дихання. Критична вологість для зернових культур становить 14–14,5 %, кукурудзи — 14 %, сої — 12,5 %, соняшнику — 7–9 %. Саме тому надзвичайно важливо закладати на зберігання зерно з нормативною вологістю та підтримувати її протягом усього періоду зберігання. Спеціалісти управління фітосанітарної безпеки щороку проводять фітосанітарний моніторинг складських приміщень з метою виявлення небезпечних шкідників запасів. Зерносховища обстежують двічі на рік: у травні — після зимового періоду, коли активізується розмноження шкідників, та в липні — перед завантаженням зерна нового врожаю.
Стратегія захисту зернових запасів від шкідливих організмів ґрунтується на знанні особливостей їх поширення, розмноження та шкодочинності залежно від умов, способів і режимів зберігання зерна та зернопродукції. Вона передбачає поєднання комплексу профілактичних і винищувальних заходів на всіх етапах заготівлі, транспортування та тривалого зберігання.
Профілактичні заходи спрямовані на недопущення проникнення комах у складські приміщення та створення несприятливих умов для їх розвитку, зокрема шляхом контролю температури й вологості.
У разі виявлення в зерні навіть незначної кількості шкідників необхідно негайно застосовувати винищувальні заходи. Провідну роль у боротьбі зі шкідниками запасів відіграє хімічний метод, який включає вологу й аерозольну дезінсекцію, фумігацію та використання отруєних принад із застосуванням препаратів, дозволених для використання в Україні.
Своєчасне виявлення шкідників зернових запасів, визначення ступеня зараження, знання їх біологічних особливостей та ефективних заходів захисту є запорукою збереження зерна і зернопродукції під час зберігання.
Головне управління Держпродспоживслужби
в Сумській області
