Ліна Костенко – це наш голос, це – пісня, це – душа. До 95-річчя Ліни Костенко.
Є люди, які ще за життя стають легендами. Такою є Ліна Василівна Костенко – поет, публіцист, громадський діяч. Вона відмовилася від деяких нагород, бо “не носить політичної біжутерії”. Не терпить мовчання, фальші, завжди говорить лише правду, безкомпромісна, “по-письменницьки усамітнена” та віддана своїм ідеям.Такою є українська поетеса, письменниця, громадська діячка Ліна Костенко, яка 19 березня святкує свій день народження.
Це гарний привід ще раз звернутися до творчості Ліни Василівни, перечитати її поезію та прозові твори, які надихають повірити в свої сили та вчать бути собою за будь-яких обставин.
Маловідомі факти з біографії Ліни Костенко:
- Першу книжку Ліни Костенко «благословив» відомий поет, дисидент, засновник УГГ Микола Руденко. Як він згадував у своїй книзі «Найбільше диво – життя», зустрілися вони в Москві на одній вечірці, де Ліна читала свої російськомовні вірші. Руденкові вони не дуже сподобалися і він запитав, чи немає українською. За кілька днів він отримав рукопис і одразу ж загорівся видати збірку. Так побачило світ «Проміння землі».
- На початку 60-х Ліна Костенко пробувала себе як кіносценарист. Правда, фільм за її сценарієм «Дорогою вітрів» про будівництво дороги в Карпатах було знято з плану, а стрічка у співавторстві з Аркадієм Добровольським «Перевірте свої годинники» про поетів, що загинули на війні, була настільки «доопрацьована» (навіть назву змінили на «Хто повернеться – долюбить»), що Ліна Костенко зняла своє авторство. Єдиний позитивний момент – саме там Ліна Костенко познайомилася з директором кіностудії Довженка Василем Цвіркуном, який на довгі роки став їй надійною опорою в житті. Їхній син Василь став комп’ютерником і нині працює за контрактом за кордоном.
- Крім «Марусі Чурай» театральною подією стала й інсценізація «Думи про братів неазовських» Сергія Проскурні. Прем’єра вистави відбулася 22 січня 1990 року в трапезній Михайлівського золотоверхого. У виставі були задіяні Микола Шкарабан, Олег Зам’ятін і Василь Вовкун, на бандурі грав Микола Будник. Вистава проіснувала кілька років, об’їздила Польщу, Німеччину, Італію. А в 2000 році уже сам Василь Вовкун поставив моновиставу за творами Ліни Костенко «Моя любове, я перед тобою».
Над якими творами працює поетеса у 2025 році?
В ексклюзивному інтерв’ю для Освіторія.Медіа поет і видавець Іван Малкович розповів, коли українцям чекати нових книжок від Ліни Костенко:
— Є дуже цікавий новий прозовий твір, у якому відображено еволюцію і деградацію російської імперії через призму українських доль.Також готується до друку книга спогадів «Дивний сад Івашкевича». Є й книжка літературно-критичних есеїв «За Далем даль». Майже готові дві нові поетичні книжки. Одну з них Ліна Василівна пообіцяла здати до мого дня народження. Минулого разу щось зірвалося. Можливо, вдасться до нинішнього. Це дуже актуальна книжка. Ліна Костенко постане в ній і сподівана, і несподівана.
Ліна Костенко допомагає українському війську ще з часів анексії Криму
Ще в 2015 році, під час перших спроб росії розірвати нашу країну на шмаття, Ліна Василівна передавала в зону АТО гуманітарну допомогу й збірки поезій зі словами підтримки. На титулі однієї з книг поетеса написала від руки нині легендарні строфи про «маленького сірого чоловічка», який накоїв чорної біди. І пророче попередила світ: «Куди ж ви дивитесь, народи?! Сьогодні ми, а завтра — ви».
Коли Київ обстрілювали ракетами і дронами, Ліна Костенко продовжувала писати. В укриття не спускалась. Про це вона розповіла ЗМІ після отримання ордена Почесного легіону від посла Франції в Україні. Зізналась, що в перший місяць важко писалося, але потім опанувала себе, і нових рядків почало з’являтися все більше.
— Уявіть собі, я писала. Розумієте, я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову війну, і мені оці бомби о четвертій ранку, вони мені звичні. З мого дитинства. А тепер знову почула ті самі бомби, тільки страшніші, от. І ви знаєте, мушу вам сказати, що я не злякалась. Я ні разу не пішла в укриття. Воно гуде — я думаю, ну добре, уб’є то уб’є. В укриття не пішла і весь час писала. Перший місяць, правда не дуже писалося. Перший місяць — весь час слідкувала за кожним кроком, нюансом цієї війни, а потім взяла себе в руки і почала писати, писати і все. А інші люди, кожен у своїй професії робить своє.
— Ліна Василівна і зараз долучається до військових зборів, один з яких зробила разом із Сергієм Притулою. Поетеса підписала 10 різних своїх книжок для розігрування. «Рівно за дві доби було зібрано майже 4 мільйони гривень. Ці гроші пішли на купівлю комплексу БПЛА «Фурія» для одного з підрозділів розвідки. Ліна Василівна була щаслива! Вона аж не могла повірити, що завдяки їй зібрано таку суму! — розповів Освіторія.Медіа Іван Малкович.
Обридли всі ерзаци і абзаци,
щоденний треш без чуда і легенд.
І весь цей діалог цивілізацій,
де бомба як останній аргумент.
Політики, учеплені за владу.
Глобальний світ, залежний від нікчем.
Обридло все. І хочеться в Елладу,
де ще боролись словом і мечем.
(Нова поезія Ліни Костенко з антології «Війна 2022»)
ЛІНА КОСТЕНКО: ЦИТАТИ ПРО УКРАЇНУ І ПАТРІОТИЗМ
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
***
Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.
***
Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.
***
Манія величі – це хвороба. Комплекс меншовартості – теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії величі станеш іспанським королем, як Поприщін у Гоголя. А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахою і побіжиш по стіні, як Грегор у Кафки.
Кожному поколінню сняться свої кошмари.
***
Ми – ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.
***
Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава.
***
Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.
***
А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
***
Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.
