Віктор Зарецький митець рокований добою
Віктор Зарецький — український художник-монументаліст, графік і педагог, один із найвідоміших митців-шістдесятників. Його називали українським Клімтом.
«Життя мало мене чи зламати, чи зробити художником — зробило художником. Включились якісь сили, дали енергію. Я вистояв, витримав і свій біль зміг спрямувати у річище творчості. Щось розкрилося на рівні підсвідомості, а потім і у свідомості», — стверджував Віктор Зарецький.
Віктор Іванович Зарецький (8 лютого 1925 — 23 серпня 1990) народився в Білопіллі на Сумщині. Дитячі роки провів на Донеччині.
За свідченням дослідників, митець починав свій творчий шлях у період ідеологічних догматів, чітко визначених соціалістичним реалізмом. Спочатку він прагнув їх сумлінно дотримуватися, але з часом зрозумів, що прагне більшого, спробувавши реалізувати себе у книжковій ілюстрації.
Художник стверджував, що має двох духовних батьків: Тараса Шевченка та Густава Клімта. Зарецький здійснив переворот в українському мистецтві, виробивши власний стиль – українську неосецесію. Завдяки дружині Аллі Горській він захопився монументалізмом. Брав участь у оформленні театрів у Івано-Франківську, Сімферополі та Сумах; залів для прийомів у консульствах НДР, Чехословаччини, Польщі, що будувалися в Києві.
У 1943 році його мобілізували до лав радянської армії, проте за станом здоров’я він служив у навчальному полку.
З 1947 по 1953 рік навчався у Київському художньому інституті, Більшу частину свого життя він провів у Києві, де став відомим педагогом та виховав цілу плеяду знаних київських художників.
Визнання творчості Зарецького відбулося в 1950–60-ті роки. Яскравою сторінкою в історії українського мистецтва став творчий тандем митця та його дружини — художниці-правозахисниці Алли Горської, що відіграв також значну роль в історії українського дисидентського та правозахисного руху. Він входив до кола шістдесятників. 1963-го став головою Київського клубу творчої молоді «Сучасник». Розробив учбову систему “Роздуми біля полотна”, текст якої опублікував син Олексій Зарецький.
У 1978 році він заснував художню студію, вступ до якої був великою мрією для багатьох молодих художників. Віктор Зарецький розробив власну педагогічну систему під назвою «Роздуми біля полотна», а його київські роботи у стилі сецесії принесли йому міжнародне визнання.
Віктор Зарецький був нащадком козацького роду. Спогади про матір насичені великим материнськм коханням.
«Тендітна жінка з великим круглим чолом та великими очима, – писав Віктор Зарецький у спогадах, – Дуже рухлива. Перші спогади припадають на період голоду. Спочатку ми жили втрьох – батько, мати і я. Батько працював комірником на хімічному заводі в Юзівці. Потім приїхала бабуся... Приїхали якісь речі, шуба, в котрій виявилася миша. Скільки було вереску! Мама одягла шубу, а під підкладкою повзала миша». Мама гарно співала та грала на роялі. «Батько був високий, із чорним розкуйовдженим кучерявим чубом та рудою бородою. Дослужився до бухгалтера. Був людиною чесною, безкомпромісною. Через те довго на одному місці не затримувався й сім’я багато переїздила: жили в Юзівці, Горлівці, Дніпродзержинську».
Унікальність Віктора Зарецького полягає в тому, що на відміну від усіх інших художників України він працював у майже всіх напрямках живописного мистецтва і працював якісно. Він є сумою Клода Моне, Ван Гога, Густава Клімта, а його останні роботи мають навіть характер модерну Пікассо. Проте художник лишається собою, він продовжує пошуки західних новаторів і створює дещо нове – стилізацію народної творчості на основі українського базису. Для українського радянського мистецтва це був виклик.
Віктор Іванович був один із перших українських модерністів і постмодерністів, творець української неосецесії, ґрунтованої на традиціях українського народного та декоративно-ужиткового мистецтва. Учитель багатьох відомих нині художників.
Посмертно нагороджений Шевченківською премією. Роботи Зарецького нині є «перлинами» музеїв і приватних колекцій. Так, 1990 року на аукціоні Сhristie’s було продано 20 картин митця.».
Сьогодні полотна Зарецького — скарб, за який змагаються відомі колекціонери світу...
Основні твори
«Шахтарі. Зміна» (1955), «Жаркий день» (1957), «Вибирання льону (Ланкова П. Сироватко)» (1960), «Дівчата» (1962), «Вишневий вітер» (1966), «Г. Халимоненко» (1967), «В. Стус» (1971), «М. Мерзликін» (1972), «І. Заславська» (1973), «Косівський гончар» (1975), «Білий пароплав» (1977), «Наталка» (1981), «Вечірнє катання» (1982), «Солдатка», «Ой кум до куми залицявся», «Дерево (Витоки мистецтва)» (усі – 1988), «Золотий череп. Дзвони Чорнобиля» (1989), «Орач (В. Стус)» (1990).
