Раннє втручання. Чи потрібно звертати увагу?!
Чи не найбільшою прикрістю, “тривожним дзвіночком” для будь-якого фахівця, який працює із дітьми, є слова «переросте», «після 3-х стане легше», «піде до школи навчиться»… Адже кожен, хто знайомий із особливостями розвитку дитини, володіє хоча б базовими знаннями з психології, чудово розуміє, що перші роки життя людини відіграють визначальну роль у тому, якою буде її подальше життя.
Навіть, якщо вона не має медичного діагнозу, саме від перших років її життя, від того, якими були стосунки з мамою, татом, родиною, яким було оточення, залежить, якою вона буде особистістю. У випадку, коли у дитини є порушення розвитку або є загроза їх появи, час є ще більш коштовним. Саме для того, щоб не лише такі діти, але й родини загалом якомога швидше отримали фахову допомогу та підтримку створена послуга раннього втручання.
Допомогти дитині з особливостями розвитку адаптуватися й поліпшити якість життя всієї сім’ї – основне завдання фахівців раннього втручання. Батьків (або опікунів) дитини навчають, як прийняти особливості дитини і створити умови, що максимально сприятимуть її розвитку. Ідеєю раннього втручання є раннє обстеження дитини командою спеціалістів різного профілю: педіатром, реабілітологом, дитячим психологом, дефектологом, логопедом, іншими спеціалістами за потребою – неврологом, психіатром.
Зазвичай, психіатр – це останній фахівець, до якого звертаються батьки, коли помічають відхилення у розвитку своєї дитини. Це відбувається через страх перед можливими діагнозами та небажання визнати, що можуть бути проблеми. Проте, це велика помилка! Втрата дорогоцінного часу може значно погіршити ситуацію, коли своєчасне втручання здатне допомогти дитині "вийти на норму".
Часто незвичайну поведінку дітей батьки пояснюють впертістю, проявами характеру чи спадковими рисами когось із рідних. Але важливо пам'ятати: рання діагностика – це ключ до розв'язання багатьох проблем. Чим раніше спеціалісти зможуть оцінити стан дитини, тим більше шансів на корекцію можливих відхилень.
Ось кілька ознак, на які варто звертати увагу, щоб своєчасно помітити можливі порушення у психологічному розвитку дитини:
Відсутність контакту. Якщо дитина не виконує простих прохань або не підтримує зорового контакту, це може свідчити про проблеми з комунікацією. Здається, що вона "дивиться крізь вас"? Це також привід звернутися до фахівця.
Неадекватна поведінка. Повторювані рухи, тремор, тики або інші дивні фізичні прояви можуть бути ознаками психічного розладу. Таку поведінку важливо вчасно оцінити та коригувати.
Неадекватна емоційна реакція. Дитина не відповідає на емоції батьків? Наприклад, не усміхається у відповідь на посмішку або не реагує на сердитий вираз обличчя. Це може вказувати на проблеми з емоційним розвитком. Також варто насторожитися, якщо дитина не боїться небезпеки або не відчуває тривоги у нових ситуаціях.
Відсутність слів. Якщо дитина у віці від одного року до 1,5 років не говорить хоча б 8-10 слів, це привід для занепокоєння. Хоча слова можуть бути нечіткими, вони мають нести значення для дитини. Постійні викрики звуків теж потребують уваги.
Фантазії, які схожі на галюцинації. Іноді, дитина може говорити про те, що складно відрізнити від реальності. Тут важливо, щоб досвідчений спеціаліст допоміг розрізнити фантазію від симптомів психічного розладу.
Не потрібно боятися звертатися до психіатра! Спеціаліст не тільки поставить діагноз, але й допоможе зрозуміти, як корегувати розвиток дитини. Важливо виключити проблему, ніж втратити можливість допомогти.
Пам’ятайте, своєчасне втручання – це шанс дати дитині можливість жити повноцінним життям. Не бійтеся фахівців, їх допомога – це інвестиція у розвиток та майбутнє вашої дитини.
