В Білопіллі вшанували загиблих жертв голодоморів
Біля Меморіалу пам’яті жертв голодомору та політичних репресій на траурний мітинг з нагоди Дня пам’яті жертв голодоморів «Чорні крила Голодомору» зібралися жителі Білопільської громади, щоб згадати мільйони людей, життя яких у мирний час обірвала голодна смерть
Це найбільша національна трагедія. Знадобились десятиліття, щоб вона вийшла зі стану мовчання.
Голодомор 1932-1933 років був геноцидом Українського народу, організованим комуністичною владою з метою його підкорення. Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Така політика режиму – злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.
Голодомор став одним із найважчих випробувань, що випали на нашу долю. Десятиліттями існувала жорстока заборона навіть згадувати про ті страшні події. Але український народ виявив стійкість.
Гідно вшанувати пам’ять жертв та постраждалих від голодоморів це наш моральний борг і громадянський обов’язок.
Панахиду провів Благочинний Білопільського району Української Православної Церкви Київського патріархату Петро САВОНІК.
Жителі громади зі свічками пам’яті поклали квіткові композиції в пам’ять про жертв голодомору.
«Ми повинні зберігати світлу пам’ять про тих безневинних, кого прирекли на страшну смерть від голоду – сотні тисяч, мільйони українців. Пам'ятати не лише у День пам’яті жертв голодоморів. Пам’ятати, аби таке не повторилося ніколи. Сьогодні Україна продовжує боротьбу за свободу та власну ідентичність. Пам’ять про Голодомор – невід’ємний елемент української ідентичності і запорука неповторення злочинів комуністичного режиму», - говорили у своїх коментарях учасники мітингу.
Пам’ять про страшну трагедію має об`єднати всіх нас – владу, громадсько-політичні сили, всіх громадян – навколо збереження пам`яті про загиблих від голоду. Не можна забувати про ті жахливі події, але потрібно простити винуватців та йти далі і ніколи, незалежно від обставин, не допускати подібних помилок. Спільна пам’ять та спільна історія має об’єднувати нас, робити сильнішими. Це фундамент нашого майбутнього.
