До 85-річниця від Дня народження Михайла НАДЄЖДІНА
Білопільщина здавна славиться професійними майстрами живопису. Серед них особливе місце посідає Михайло Володимирович Надєждін, заслужений діяч мистецтв України, народний художник України, який у Білопіллі провів свої дитячі та юнацькі роки.
Народився художник 18 травня 1935 року в селі Костянтинівка Хотинського району Сумської області. В 1939 році його сім’я переїхала до нашого міста. Михайло був шостим хлопчиком із десяти дітей багатодітної родини.
Його батько, Володимир Іванович працював обліковцем у колгоспі імені Чапаєва, мати – Олександра Марківна займалася вихованням дітей і була нагороджена Золотою Зіркою «Мати-Героїня».
У Білопіллі Михайло закінчив загальноосвітню школу №1. Першим справжнім дитячий успіхом був намальований у шкільному віці портрет Богдана Хмельницького. Його визнали найкращою роботою на районному конкурсі в Білопіллі і відправили до Сум. Це була маленька особиста перемога майбутнього майстра.
В 1954 році після закінчення школи М. Надєждіна призвали на службу до армії, але малювати він не припиняв.
В 1957 році, відразу після демобілізації, вступив до Дніпропетровського державного художнього училища на живописно-педагогічне відділення.
Михайло Надєждін увійшов у світ мистецтва в епоху шестидесятих років. Це був період «Великих Відкриттів», коли люди відчули подих свободи. Це був перелом у душах багатьох. Ставало доступним мистецтво двадцятих років, яке було сховане за політичними замками. Для Михайла Володимировича це був період конкретних пошуків. Він вийшов на творчу арену та зачарував світ експресією кольору малярських творів, шокуючи кодовими знаками композиційних образів, космічним розумінням сили і могутності живої сутності речей.
Десять років Михайло Надєждін працював викладачем дитячої художньої школи в Кіровограді. Потім – художником-оформлювачем художньо-виробничих майстерень Художнього Фонду УРСР, а згодом і головним художником.
Михайла Володимировича високо цінує мистецький світ, його виставки із великим успіхом проходять на Україні і за кордоном. Він входить у золоту еліту представників української культури. Його твори доступні глядачеві, він відкрито ділиться своїми враженнями та пропонує відчути красу навколишнього світу.
Серія автопортретів 1960-х років, твори «Художник і модель», «Сади Едему», «Пошук», «Курка чи яйце» є невід’ємною часткою скарбниці сучасного українського мистецтва.
М. Надєждін - учасник багатьох всеукраїнських, групових, персональних, зарубіжних, міжнародних художніх виставок.
У 1994 році Михайлу Надєждіну присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України.
1997 року – звання Народного художника України.
В 2008 році розпорядженням Президента України М. В. Надєждіну призначено довічну державну стипендію як видатному діячу культури і мистецтва.
Роботи талановитого майстра зберігаються у Національному художньому музеї України, Дирекції виставок Міністерства культури України, Сумському, Кіровоградському, Черкаському, Дніпропетровському обласних художніх музеях, Художньо-меморіальному музеї О. Осмьоркіна м. Кіровоград, приватних збірках.
Незмінним експонатом усіх виставок М. Надєждіна був портрет його батька Володимира Івановича. Але після виставки в Сумах художник подарував цю реліквію Білопільському краєзнавчому музею. Також Михайло Володимирович Надєждін передав книги і фотографії для Білопільської бібліотеки ім. О. Олеся.
Михайло Володимирович засвідчив: «Мої картини бачили в різних країнах світу, на виставках в Україні, вони є в багатьох колекціях і музеях. Але дуже хотілося, щоб із ними зустрілись земляки. Я добре розумію, що для мене рідна Сумщина. Це моє дитинство, моя юність. Моя перша школа, вчителі. Тут на мене завжди чекали мої батьки, родичі. Сюди ми всією родиною завжди приїздили, і діти теж люблять цей край. Я буду щасливий, якщо мої твори залишать приємний спогад, розбудять щирі почуття та викличуть гарні емоції, змусять замислитися».
З нагоди ювілейної дати у комунальному закладі Білопільської міської ради «Білопільська публічна бібліотека ім. О.Олеся» розміщено виставку інформаційної літератури про нашого земляка.
